Презентація на тему:
Тип Погонофори

Тип Погонофори (Бородоносці) Ковтун Тетяна Петрівна, Одеський навчально- виховний комплекс № 84

Історія відкриття Першу погонофору виявила в Охотському морі радянська океанографічна експедиція в 1932. Пізніше радянський зоолог А. В. Іванов описав відкриті ним нові види погонофор. У 1955 А. В. Іванов виділив погонофор у самостійний тип Зараз відомо біля 100 видів

Зовнішня будова червоподібні вториннороті морські тварини, що живуть на великих глибинах (від 2 000 до 9 000 метрів), довге тіло вміщене в захисну хитінову трубку завдовжки близько 1,5 м, з якої може висовуватися передній кінець тварин, тіло складається з трьох сегментів. передній відділ має багато щупальців: від 1 до 2000 (звідси назва – бородоносці).

Погонофори мають дві унікальні особливості: по-перше, це єдині непаразітічні багатоклітинні тварини без всяких слідів рота і травної системи; по-друге, ним, можливо, належить рекорд довголіття. Вважають, що вік окремих особин може складати більше 25 000 років. Ці оцінки зроблені з обліком як дуже повільного утворення їх трубки, так і загальної дії на живий організм постійно низької температури морських глибин (в середньому 2оС).

Внутрішня будова Покриви - одношаровий епітелій, багатий одноклітинними залозами і майже повністю покритий кутикулою. Під шкірним епітелієм лежить тонкий шар кільцевих мускульних волокон, за яким розташовується потужний подовжній мускульний шар. Порожнина тіла – вторинна (целом)

Внутрішня будова У передньому відділі знаходиться примітивний мозок, від якого відходить спинний нервовий стовбур (трубка). Кровоносна система: замкнена; примітивне серце лежить на черевній стороні першого сегмента. Щупальці, які знаходяться на передньому кінці тіла - органи дихання. Роздільностатеві. Гонади лежать у задньому сегменті.

Живлення Травна система: рота і кишечника немає. Поживні часточки захоплюються щупальцями, і виділюваними ними ж ферментами перетравлюються поза тілом. Перетравлена пожива всисається також через щупальці, які служать і органом дихання. Утворюють симбіоз з хемосинтезуючими бактеріями, які перетворюють сірководень або метан.

Розмноження та розвиток Роздільностатеві. Самки і самці схожі. Статеві залози лежать в середньому сегменті. Запліднення зовнішнє. Самки відкладають яйця у свою власну трубку, де вони й розвиваються. Личинка може плавати, виконує функцію розселення. В неї є нормальний рот і кишечник, які пізніше розсмоктуються.

Значення Погонофори мають велике еволюційне значення: з одного боку нагадують за будовою кільчастих червів, з іншого – за розвитком схожі з хордовими тваринами.