Презентація на тему:
Мандрил

Мандрил - найкрасивіший примат

Мандрил - це одна із найбільших мавп, що не відноситься до статусу людиноподібних. Їхнє забарвлення найяскравіше і найрізноманітніше серед приматів і взагалі серед ссавців. Особливе забарвлення, притаманне самцям в період статевої зрілості, а самки і молоді особини мають більш спокійне забарвлення.

Кісткові борозни, які тягнуться вздовж носа мандрилів, забарвлені в голубий або синій колір. Ніс — яскраво-червоний, по боках обличчя та борода - із білих, жовтуватих, та оранжевих волосин. Шерсть на тулубі та задній частині голови — від бурої до темно-коричневої. Колір шкіри на ягодицях — від червоно-синього до голубого, інколи фіолетового.

Самці мандрилів можуть досягати маси до 54 кг, однак середній показник нижчий - 35-36 кг. Самки дрібніші, як правило, близько 13 кг. Довжина тіла самців мандрили становить 80 см, а самок - близько 55 см. Хвіст короткий - 3-6 см. Середня тривалість життя точно не встановлена, але в неволі мандрили можуть жити до 30 років.

Географічно ареал поширення цих тварин знаходиться в Західній Африці на території Габону, Конго і Південного Камеруну. Найкомфортніше мандрил відчуває себе в дощових лісах і лише іноді залишає їх, виходячи в савану.

Харчування мандрил складається як з рослинної, так і тваринної їжі. Ці мавпи можуть поїдати більш ніж 113 видів рослин, які ростуть в їх природному середовищі. Крім того, мандрили не проти поласувати кониками, термітами, мурахами, а також невеликими хребетними - ящірками, мишами та іншими гризунами.

Активний період в житті мандрили починається зі сходом сонця, а вночі мавпи сплять. Вони здатні пересуватися як по землі, так і по деревах з однаковою легкістю. Переважні маршрути руху тварин проходять уздовж річок, так мандрили можуть не турбуватися про наявність води для пиття.

Живуть мандрили сім'ями, до складу яких входить один дорослий статевозрілий самець і близько 10-15 самок, а також їхні малюки. Самці мають двохфазне гучне ворчання, яке стимулює групу до переміщення та охорони молодняка. Самці, що не володіють самками, змушені селитися окремо від сімей.

У складні часи, наприклад, в період засухи, кілька окремих сімей здатні об'єднатися, щоб разом пережити важкий етап. Кожна сім'я мандрили закріплює за собою територію близько 50 квадратних кілометрів, межі мітяться мавпами з допомогою спеціальних залоз з пахучим секретом.

Самки мандрил готові до відтворення вже в 39 місяців з моменту народження. Вагітність триває досить довго - 220 днів. При цьому розумна природа забезпечила новонароджених дитинчат достатньою їжею. Їх народження відбувається в період з грудня по квітень, коли є велика кількість рослинної їжі для їх матерів-годувальниць.

У мандрили є спеціальна ознака, завдяки якій можна визначити статеву зрілість особин. Цю функцію несе так звана «статева шкіра», розташована в зоні геніталій і анального отвору. Чим яскравіше забарвлення цієї зони - тим вище рівень статевих гормонів. У самок розмір зони «статевий шкіри» змінюється в залежності від дня статевого циклу.

Самки мандрили годують своїх малюків грудним молоком, при цьому контакт дитинчати і матері зберігається аж до третього року життя. Однак навіть ті, що здобули харчову відособленість трьохлітки, все одно приходять до матері на час сну.

Сьогодні мандрил вже віднесено до списку тварин, що охороняються. Це пов’язано з тим, що вид протягом довгого часу винищувався людиною, і над ним все ще висить загроза повного зникнення з лиця планети.