Презентація на тему:
класи адг мол

КЛАСИ АДГЕЗИВНИХ МОЛЕКУЛ ВИКОНАЛА: Кузнєцова Мар’яна група біохімії

На сьогодні визначають п’ять класів адгезивних молекул: Імуноглобуліни Кадгерини Інтегрини Селектини Трансмембранні протеоглікани

ТРИ МОДЕЛІ КЛІТИННОЇ АДГЕЗІЇ Існують три шляхи клітинної адгезії: У гомофільних взаємодіях беруть участь дві однакові адгезивні молекули клітини гетерофільні взаємодії передбачають взаємодію двох різних молекул третій компонент (лінкерна молекула) знаходиться між двома молекулами клітинної адгезії – взаємодія через лінкер молекули (є одним з найбільш ранніх систем клітинної адгезії , які були вивчені у губок)

ТРИ МОДЕЛІ КЛІТИННОЇ АДГЕЗІЇ

ІМУНОГЛОБУЛІНИ Трансмембранні білки, які можуть зв'язуватися з системою цитоскелету в межах клітини Поза клітиною, зв'язування може бути гомофільним або гетерофільним N-CAM (neural cell adhesion molecule) насправді зустрічається у різних типів клітин, включаючи нервові клітини;. Зв'язування гомофільне ІСАМ (intercellular adhesion molecules) можуть зустрічатися на активованих ендотеліальних клітинах . Це ліганд-мішень для інтегринів, експресованих на лейкоцитах (гетерофільне зв’язування) L1, відносяться до молекул адгезії, що грають важливу роль у процесах росту нейронів

Вперше молекули адгезії клітин були названі CAM, але CAM - характеризує надродини Ig. N-CAM є одним з десятків CAM, але це був перший представник, що був охарактеризований Молекули адгезії нервових клітин, що містять:  • глікопротеїни: 30% залишків сіалової кислоти (вага)  • представник надродини  імуноглобулінів • є посередником Са 2 +-незалежної клітинної адгезії • Регулює зміни цитоскелету  • У нейронах N-CAM взаємодіє з рецептором фактора росту фібробластів, ініціючи  передачу сигналу

Розрізняють чотири форми N-CAM. Різні ступені глікозилювання, особливо щодо кількості сіалової кислоти можуть вплинути на адгезію молекули. Крім того, альтернативний сплайсинг первинного РНК-транскрипту призводить до утворення різних форм N-CAM, які мають різні функції в клітинах.

КАДГЕРИНИ Са2+ - залежні адгезивні молекули Майже всі хребетні клітини експресують один або кілька кадгеріни  трансмембранний глікопротеїн включає близько 700-750 залишків  Позаклітинні домени: містять близько 100 амінокислотних залишків   містять кальцій сайтів зв'язування   є посередниками взаємодії між цитоскелетом клітини (актин)      послідовність His-Ala-Val можуе бути залучена у гомофільне зв'язування кадгеринів   Внутрішньоклітинний домен зв'язується зі специфічними білками цитоскелету (катеніни). є складовою десмосом

Епітеліальна клітинна адгезія за участі E-кадгеріна демонструє внутрішньоклітинні молекули, які пов'язані з процесом клітинної адгезії.

ТИПИ КАДГЕРИНІВ Тип кадгерину Тканина Структура Внутрішньоклітинні білки-посередники Цитоплазматичні філаменти Е-кадгерин Р-кадгерин епітелій адгезивні ремені катеніни, альфа-актиніни актин Десмосомальні кадгерини епідерміс, плацента десмосоми десмоплакіни І, ІІ; плакоглобін кератин, десмін N-кадгерин нерв. тканина, м’язи, кришталик ока адгезивні ремені катеніни, альфа-актиніни, вінкулін актин

ІНТЕГРИНИ Позаклітинні рецептори  мають вибіркову спорідненість для певних білків матриці Зв'язати відбувається з відносно низькою спорідненістю (Ка = 106-109 л/моль): це забезпечує "ефект липучки», який дозволяє клітинам досліджувати своє оточення  є Са2+ і Mg2+ залежне зв'язування. Позаклітинний сайт з лігандом матриці У внутрішньоклітинному сайті є  білками, пов'язані з актином цитоскелета (талін і альфа-актинін), деякі інтегрини зв'язуються з проміжними філаментами. Інтегрин містить альфа і бета-субодиницю (гетеродимер). Специфічність зв'язування залежить від комбінації альфа- і бета-субодиниць.

ІНТЕГРИНИ Приклади: Клітини, що містять альфа-6, бета-4 інтегрини – це гемідесмосоми. Г. зв'язують білки матриці  базальної мембрани (ламініни), проміжні філаменти – кератини цитоплазми. Лейкоцити містять альфа-1 і бета-2 інтегрини, які зв'язують їх з ендотеліальними клітинами. Макрофаги мають aльфа? і бета 2 інтегрини, що також пов'язують м. з ендотеліальними клітинами. Тромбоцити мають бета-3 субодиниці в складі інтегринів, що дозволяє їм зв'язуватися з фібриногеном під час згортання крові. У людей з генетичною хворобою під назвою "дефіцит адгезії лейкоцитів" спостерігається вісутність синтезу бета-2 субодиниці. Таким чином, у лейкоцитів відсутні бета-2 рецептори, необхідні для зв'язування з ендотеліальними клітинами. Люди страждають від повторних бактеріальних інфекцій.

СЕЛЕКТИНИ Трансмембранні білки (лектинів). Са2+-залежне зв'язування зі специфічними олігосахаридами іншої клітини. Гетерофільниа клітинна адгезія Приклад: P-селектин забезп. початк. зв'язування лейкоцитів з ендотеліальними клітинами   Місцеві хімічних медіаторів в місці запалення дають сигнал ендотеліальним клітинам для синтезу P-селектину.   Нейтрофіли, що знах. Поруч, експресують гліколіпіди і глікопротеїни на їх мембрані.   Таким чином, вони зв'язуються в цьому місці запалення на ендотеліальних клітинах