Презентація на тему:
Імунна система

Органи кровотворення та імунного захисту 1. Класифікація органів кровотворення 2. Особливості структурної організації і функції органів кровотворення 3. Кістковий мозок 4. Тимус 5. Селезінка 6. Лімфатичний вузол

ИМУННА СИСТЕМА – система органів і тканин, в яких відбувається утворення і взаємодія клітин (імуноцитів), що виконують функцію розпізнавання генетично чужерідних речовин (антигенів) і здійснюючих специфічну реакцію. ИС забезпечує підтримку і постійність внутришнього середовища організму.

Класифікація Центральні : червоний кістковий мозок, тимус Периферійні : селезінка, лімфатичні вузли, гемолімфатичні вузли, лімфоїдна тканина травного каналу, дихальної системи, лімфоїдна тканина слизових оболонок /MALT/, лімфоїдна тканина шкіри /SALT/

Спільні риси 1. Походження - мезенхіма 2. Будова a. Строма: ретикулярна тканина, синусоїдні гемокапіляри, макрофаги б. Паренхіма: мієлоїдна тканина, лімфоїдна тканина 3. Функції : а. Кровотворна, б. Депонуюча, в. Захисна, г. Елімінація старих і пошкоджених клітин крові

Клітини строми: Ретикулярні Остеогенні Адипоцити Адвентиційні Ендотеліальні Макрофаги Паренхіма Мієлоїдна тканина (ЧКМ) Лімфоїдна тканина (тимус, селезінка, лімфовузли)

КІСТКОВИЙ МОЗОК Центральний орган кровотворення і имуногенезу, який має самопідтри- муючу популяцію стовбурових кровотворних клітин і бере участь в утворенні клітин як мієлоїдного так і лімфоїдного рядів.

РОЗВИТОК Кістковий мозок (КМ) з’являється на 2 міс. в ключиці, на 3 міс. в плоских кістках, а на початку 4 міс. в трубчатих кістках кінцівок. До 11 тижня він виконує остеогенну функцію (нагромаджує стовбурові кл., а клітини строми складають мікросередовище) На 12-14 тижні розвиваються кровоносні судини і диференціюются навколо них гемопоетичні клітини. На 20-28 тижні утворюється кістковомозковий канал і червоний кістковий мозок росте в напрямку епіфізів. К цьому часу він починає функціювати як основний кровотворний орган.

БУДОВА КІСТКОВОГО МОЗКУ Розрізняють червоний кістковий мозок (ЧКМ) та жовтий кістковий мозок (ЖКМ). ЧКМ заповнює губчасту речовину плоских кіс-ток і епіфізів трубчастих кісток. Складає в середньому біля 4-5% загальної маси тіла. Має темно-червоний колір та напіврідку консистенцію.

Складові компоненти ЧКМ У склад ЧКМ входять три основних компоненти: Стромальний; Гємопоетичний; Судинний.

Стромальний компонент включає: - ретикулярну тканину; - макрофаги; - адипоцити (жирові клітини); - клітини ендоста. 2. Гемопоетичний компонент утворений мієлоїдною тканиною і включає клітини мієлоцитарного и лімфоцитарного рядів на різних стадіях розвитку, які взаємодіють з стромальними елементами. У ньому знаходяться самопідтримуюча популяція плюріпотентних стовбурових клітин (1/2000 клітин мозку).

Гемопоетичні клітини розташовуються острівцями. Еритроцити розвиваються в складі т.з. еритробластичних острівців. Еритробласти оточують макрофаг, який має залізо, необхідне для синтезу гемоглобину.

Еритропоетичний острівець

- Мегакаріоцити завжди лежать поблизу синусів, проникаючи в їх просвіт своїми відростками у вигляді стрічок, які розпадаються на окремі тромбоцити. - Гранулоцити дозрівають біля клітин ендосту і контактують з ретикулярними клітинами і адипоцитами.

3. Судинний компонент Поряд зі звичайними судами МЦР має особливі посткапилярні (венозні синуси – тонкостінні анастомозуючі судини діаметром 50-75 мкм. Вони вистелені тонким ендотелієм, здатні розрізняти зрілі формені елементи від незрілих і пропускати їх через пори в просвіт синуса. Базальна мембрана на великому протязі відсутня.

Жовтий кістковий мозок (ЖКМ) ЖКМ знаходиться в діафізах трубчастих кісток. У ньому багато адипоцитів, що мають пігмент ліпохром (жовтого колбору). У звичайних умовах ЖКМ не здійснює кровотворної функції, але при патології в ньому з’являються вогнища міелопоезу.

ТИМУС В тимусі відбувається антигеннезалежна проліферація та диференціювання Т-лімфоцитів. Орган оточений сполучно-тканинною капсулою, від якої відходять перегородки, що ділять тимус на часточки.

тимус Функції 1. Антигеннезалежна проліферація та диференціація Т- лімфоцитів 2. Ендокринна Строма – епітеліоретикулярна тканина Паренхіма -лімфоїдна тканина

У кожній часточці розрізняють: кіркову і мозкову речовини. Строму тимуса складає епітеліоретику-лярні клітини.

МФО – часточка (кіркова і мозкова речовина) Гематотимусний бар’єр 1. Ендотелій 2. Базальна мембрана 3. Периваскулярний простір із макрофагами 4. Епітеліоретикулоцит

Кіркова речовина тимуса Містить Т-лімфо-цити, попередники яких поступають з ЧКМ у підкапсуляр- ну зону. Під впливом тимозину, що виділяють епителіоретикуляр-ні клітини строми вони проліфірирують.

Т-лімфоцити, що созрівають, продовжують поділятись переміщю- ються в більш глибокі ділянки кори і набувають на своїй поверхні рецептори до різних антигенів. Зрілі Т-лімфоцити мігрують у кровоток і попадають в периферійні органи імуногенезу. Але не всі лімфоцити виходять в циркуляторне русло. Лімфоциты, що мають рецептори до власних антигенів, гинуть в тимусі.

Епітеліоретикулярні клітини Світлі, оксифільні, зі світлим ядром, великим ядерцем та помірно розвиненими органелами клітини. Складають мікрооточення для лімфоцитів.

Розрізняють декілька видів ЕРК: Секреторні клітини – мають секреторні гранули з факторами, необхідними для созрівання Т-лімфоцитів (тимозин, тимопоетин, тимусний сиворотковий фактор); «Клітини-няньки» - охоплюють своею цитоплазмою лімфоцити, що активно поділяються і часто гинуть; Периваскулярні клітини – входять в склад гемато-тимусного барьєру.

Мозкова речовина Вона світліша ніж кіркова, включає рециркулюючий пул Т-лімфоцитів. Епітеліоретику-лярні клітини крупніші і більш чисельні, ніж у корі; накладаючись одна на одну утворюють тільця Гассаля.

Слоїсті епітеліальні тільця (тільця Гассаля) утворені епітеліоретикулоци- тами, цитоплазма яких має крупні вакуолі, гранули кератина і пучки фібрил. Кількість їх збільшується з віком.

Інволюція тимуса 1. Вікова 2. Акцидентальна Status timicolimfaticus

Вікова інволюція тимуса Тимус досягає максимального свого розвитку до 3 років. В період від 3 до 20 років відмічається стабілізація їого маси. Після 20 років відбувається вікова інволюція тимуса. Вона характери зується зменьшенням кількості лімфоцитів, появою ліпідних включень і розвитком жирової тканини.

Акцидентальна інволюція наступає при впливі на організм надзвичайно сильних подразників (травма, інтоксикація, інфекція, голодання та інше). При стрес-реакції відбувається викідання Т-лімфоцитів у кров і масова загибель лімфоцитів у кірковій речовині. Зникає границя між кірковою і мозковою речовинами. Розрастається епітеліальна строма, збільшується кількість тілець Гассаля.

СЕЛЕЗІНКА периферійний кровотворний орган Функції: Кровотворна - антигензалежна проліферація та диференціація В- і Т- лімфоцитів; Участь у формуванні імунітету; Руйнування старих і пошкоджених еритроцитів і тромбоцитів (елімінація); Депонування крові і нагромадження тромбоцитів. Ендокринна – спленін

Будова селезінки Вкрита очеревиною і власною капсулою з щільної СТ, що містить ГМК. Від капсули вглибину органа відходять трабекули. Паренхіма (пульпа) включає два відділи: білу і червону пульпи.

Cелезінка

Біла пульпа (біля 20% об’єма паренхіми органу) Включає: Периартеріальні лімфатичні влагалища (ПАЛВ); Лімфатичні вузлики

1. Периартеріальні лімфатичні влагалища (ПАЛВ) Оточують центральні артерії. Включають лімфоцити, макрофаги, ретикулярні і інтердигитуючі клітини. Це Т-залежна зона селезінки.

2. Лімфатичні вузлики Розташовані по периферії ПАЛВ. Являються В-залежною зоною селезінки. Являють собою скупчення В-лімфоцитів, плазмоцитів і макрофагів.

Маргинальна зона Роташована між білою і червоною пульпами. Складається з лімфоцитів (переважно В-клітин), ретикулярних кл. і макрофагів. Оточена крайовими, або маргінальними синусоїдними судинами.

Лімфатичний вузлик Складається з: периартериальної; центра размно-ження; мантийної; Крайвої - маргинальної зон. Через лімфатичний вузлик проходить ексцентрично артерія

Червона пульпа (біля 75%) складається з ретикулярної тканини та вміщує: пульпарні тяжі; венозні синуси. Тяжі містять: макрофаги, лімфоцити, плазмо-цити і формені елементи крові

Кровообіг в селезінці У ворота входить селезінкова артерія, яка розгалужується на трабекулярні артерії, далі пульпарні артерії. В пульпі, входячі в вузлики артерія має назву центральна.

У червоній пульпі центральна артерія розгалужується на 2-6 кіточкових артеріол, які переходять в еліпсоїдні (гільзові) капіляри (оточені гільзою з ретикулярної тканини, лімфоцитів і макрофагів). Вони приносять кров безпосередньо в венозні синуси (закритий кровообіг), або між ними – в тяжі червоної пульпи (відкритий кровообіг), звідкі вона попадає в венозні синуси і далі – в пульпарні і трабекулярні вени та в селезінкову вену.

Особливості кровопостачання селезінки (закрита і відкрита системи)

ЛІМФАТИЧНИЙ ВУЗОЛ Периферійний орган кровотворення. Розтошований по ходу лімфатичних судин. Має бобовидну форму, до опуклої поверхні подходять приносні лимфатичні судини, в ділянці воріт входять артерія і нерви, виходять выносна лимфатична судина і вена.

Лімфатичний вузол строма – ретикулярна тканина, паренхіма - лімфоїдна тканина

Функции : Антигензалежна проліферація і диференціювання лімфоцитів. Диференціювання Т-лімфоцитів на Т-кілери, Т-супресори, Т-хелпери и Т-клітини пам’яті. Диференціювання В-лімфоцитів у плазмоцити і В-клітини пам’яті. Депонування лімфи, що протікає. Очищення лімфи від інородних частинок, мікроорганізмів і збагачення її лімфоцитами і антитілами.

Будова Ззовні вузол вкритий сполучно-тканинною капсулою, від якої внутрь органа відходять перегородки (трабекули). Строма утворена ретикулярними клітинами, колагеновими і ретикулярними волокнами, макрофагами і антиген-презентуючими клітинами.

В узлі виделяють: кіркову речовину; паракортика-льну зону; мозкову речовину.

Кіркова речовина Включає лімфоїдну тканину, яка утворює лімфатичні вузлики (В-залежна зона) і міжвузликові скупчення, а також особливі лимфатичні судини – синуси, що розташовані під капсулою та по ходу трабекул.

Лимфатичний вузлик (фолікул) Це сферичне скупчення лімфоїдної тканини, зовнішню границю якого утворюють ретикулярні клітини. Фолликул складається із: ►гермінативного центру; ►периферійної зони - корони з малих лімфоцитів.

Гермінативний центр складається з лімфобластів, макрофагів, «дендритних» клітин, лімфоцитів. Тут відбувається пролі-ферація і диференціювання В-клітин у незрілі плазмоцити і В-клітини пам’яті при взаємодії з антигеном, «дендріт-ними» клітинами і Т-лімфоцитами.

Паракортикальна зона Це Т-залежна зона ЛВ. У ній відбувається антигензалежна проліферація і диференціювання Т-лімфоцитів. Утворена Т-лімфоцитами і інтердигитуючими клітинами (антиген-представляючими клітинами). Включає лімфатичні синуси (проміжні) і посткапилярні венули.

Мозкова речовина Утворена мозковими тяжами, трабекулами і мозговими синусами. Мозкові тяжі вміщають В-лімфоциты, плазмоцити і макрофаги.

Лимфа попадає в країовий -субкапсулярний (між капсулою і вузликами), потім у кірковий –навколовузлико вий (між вузлика ми і трабекулами), мозковий синуси (між трабекулами і мозговими тяжами), звідки тече в виносну лімфатичну судину.

Гемолімфатичний вузол 1.Менший розмір 2. Гладкі міоцити в капсулі 3. Об’єм кіркової речовини менший 4. Мозкові тяжі тонші 5. Синуси ширші 6. Кров у синусах 7. Утворюються лімфоцити і еритроцити