Презентація на тему:
Яків Щоголів

Звелося літо, і не знать, Як день за днем минув, І серпень дав, що можна дать, І вересень майнув... Морозний вітер в гай і ліс Подув з холодних міст Й нещадно з дерева обніс Червоножовтий лист. І висне небо в ті часи, Немов циновий дах, І стигнуть краплі від роси, Як сльози, на гілках. А ти, що осені настиг, Та просвітку не знав, Чи хоч єдиний лист зберіг, За котрим жалкував? І чи хоч краплю теплих сліз Зоставив від весни, Щоб плакать так, як плаче ліс За літом восени? Яків Щоголів

Український поет

Щоголів Яків Іванович народився 25.10 (15.11) 1823 Народився в містечку Охтирка Харківської губернії.(тепер Сумська обл.).

Улюблене місце Яківа Щоголіва.

1832 —1835 навчався в Охтирській повітній школі. 1848- закінчив Харківський університет. Працював у різних установах канцеляристом

З 1840почав друкуватися в “Вітчизняні записки”, “Літературній газеті”, альманах “Молодик” З 1871 року Яків Щоголев йде у відставку і поселяється з сім'єю в Харкові, де веде замкнуте життя. Далі його поетична творчість тривала зі значними перервами.

1883 вийшла збірка поезій «Ворскло» 1898 — Друга його збірка "Слобожанщина" побачила світ через три дні після смерті автора. Головним джерелом творчого натхнення Щоголіва була поезія Т.Шевченка і фольклор «Неволя», «Могила» та ін.

Щоголів був одним з представників Харківської школи романтиків, і велика кількість його поезій присвячена романтичному зображенню історичного минулого України, насамперед Запорізької Січі й Козаччини : «Січа», «В степу», «Запорозький марш», «Орел», «Орлячий сон»

Козакофільська романтика Щоголіва перейнята песимістичною тугою за минулим, за зниклою «останньою Січчю». Низка поезій Щоголіва присвячена образам українській природі: «Травень», «Осінь», «Степ», «Після бурі»

Окремі вірші Щоголіва позначені соціальними мотивами: «Струни», «Завірюха», «Пожежа», «Маруся», «Бурлаки» Багато його віршів покладено на музику, і вони увійшли в пісенний народний репертуар: «Пряха», «Черевички», «Зимовий вечір» .

Серце зупинилося Яківа Щоголіва 27 травня 1898 року. З життя пішов з надією: "Тоді, як і помру, то буде чим землякам пом'янути мене".

Посмертні видані твори Щоголіва: «Твори. Повний збірник» (X. 1919 ), «Поезії» (К. 1926 ), «Твори», І — II ( 1930 ), «Поезії» (К. 1958 ), «Твори» (К. 1961 ).

«…По взбіччях гір і жовтих скель Палати в камінь повростали, Плющі розкинулись до стель І ганки стіни понизали,- Орішник широко повис: Черешні з лаврами сплелися; Сяга до неба кипарис, Гілки маньолій повилися...» Яків Щоголів

Використана література: uk.wikipedia.org/wiki