Презентація на тему:
Павло Загребельний

Павло Загребельний Народився: 25 серпня 1924 с. Солошине Полтавська область Помер: 3 лютого 2009, Київ Причина: туберкульоз Проживання: Конча Заспа Діяльність: письменник Звання: артилерист Головував: Спілка письменників України Дружина: Загребельна Елла Михайлівна Нагороджений орденами Трудового Червоного прапора, Дружби народів, двома орденами «Знак Пошани» та медалями. Член Національних спілок письменників і кінематографістів України.  

Життєвий шлях: 1941 року закінчено десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років, пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав участь в обороні Києва, у серпні 1941 р. був поранений. Після госпіталю знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р., після якого — полон, і до лютого 1945 р. — фашистські концтабори смерті.

НАВЧАННЯ. РОБОТА: У 1945 p. працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. — навчається на філологічному факультеті Дніпропетровського університету. По його закінченні (1951 p.) — майже півтора десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею. Серйозною заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957), присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.

У 1961 — 1963 p. Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше — «Літературна Україна»), приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека» (1960). У 1964—1979 — секретар, 1979—1986 — 1-й секретар правління Спілки письменників України, голова Комітету з Державних премій ім. Т.Шевченка (1979—1987), депутат ВР СРСР 10-11 скликання (1979—1989), ВР УРСР 9 скликання (1974—1979).

Літературна діяльність: У другій половині 50-х років Павло Загребельний видав збірки оповідань «Учитель» (1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево», «Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957). Протягом 60 — 70-х років письменник створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них: «День для прийдешнього» (1964); «Шепіт» (1966); «Добрий диявол» (1967);

«Диво» (1968); трилогія «З погляду вічності» (1970); «Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — романну будову з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»; «Левине серце», (продовженням «Левиного серця» став роман «Вигнання з раю» (1975)); «Переходимо до любові» (1976); «Намилена трава» (1974); «Євпраксія»(1975); «Південний комфорт» («Вітчизна», 1984). «Під шибеницею».

Роман “Диво” Павла Загребельного

РІК ВИДАННЯ РОМАНУ: 1968 рік ДЖЕРЕЛЬНА ОСНОВА: Роман “День для прийдешнього”, Наукові праці

РОМАН “ДИВО” ТЕМА: змалювання історичного минулого країни, зображення символу невмирущої духовної краси людини - Софії Київської ; розкриття взаємозв`язку людини й мистецтва ІДЕЯ: утвердження краси мистецтва, людських почуттів, життя в ім`я майбутнього народу ЖАНР: роман

КОМПОЗИЦІЯ РОМАНУ: ХХ розділів Двоплановість: І - Сивоок - Ярослав ІІ – Гордій Отава – син Борис 992 -1966 роки

СИВООК – ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ РОМАНУ “ДИВО” Художник Бунтівник Архітектор Мислитель Творець Софії Київської

РИСИ ХАРАКТЕРУ: Волелюбність Любов до природи Відчуття барв Шанування традицій Любов до ближнього

СОФІЯ КИЇВСЬКА – ПАМ`ЯТКА АРХІТЕКТУРИ ІСТОРИЧНИЙ ПЕРІОД : КНЯЗЮВАННЯ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

РЕЛІГІЙНА ОСНОВА РОМАНУ. Язичницькі вірування українського народу Єдність двох релігій (язичництво, християнське православ`я)

РЕЛІГІЙНА ОСНОВА РОМАНУ. ДВОВІР`Я

КРАЩІ ТВОРИ: Подіям української історії XVI ст. присвячено роман «Роксолана» (1980). Письменник зробив спробу проникнути у складний внутрішній світ своєї героїні — Роксолани — Анастасії Лісовської, доньки українського священика з Рогатина , яка, потрапивши до гарему турецького султана Сулеймана , незабаром стала його улюбленою дружиною. Розкрити «таємниці» характеру Богдана Хмельницького, показати його як людину та як визначного державотворця — таке завдання поставив перед собою Павло Загребельний в романі «Я, Богдан» (1983). Він показує діяльність гетьмана на тлі складної політичної ситуації середини XIVI ст.

КІНЕМАТОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ: За сценаріями Павла Загребельного поставлені фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1963), «Перевірено — мін немає» (1965, у співавт.), «Лаври» (1974, т/ф), «І земля стрибала мені назустріч» (1975), «Хто за? Хто проти?» (1977, т/ф), «Ярослав Мудрий» (1981, у співавт), «Розгін» (1986, т/ф). Про Павла Загребельного знято фільм «Сонет 29» (2000).

Додатки:

ЕЛЛА МИХАЙЛІВНА ЗАГРЕБЕЛЬНА

Письменник Павло Загребельний (крайній праворуч) у Кончі-Озерній під Києвом з канадським меценатом Петром Яциком, Джинет Байдужою, дружиною Еллою та видавцем і письменником Михайлом Слабошпицьким. За жінками стоїть син Загребельних Михайло. Фото 1999 року

Помер П.Загребельний 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований на Байковому кладовищі в Києві.