Презентація на тему:
Тварини в космосі

На початку космічної ери техніка набагато випереджала медицину. Була технічна можливість вивести на орбіті людину, але упевненості в тому, що людина виживе, не було. Досліди на собаках, кроликах, щурах, мишах і інших «братах наших менших» дозволили оцінити вплив невагомості на стан життєво важливих функцій.

На початку 60-х не було популярніших собак, ніж 2 дворняжки Бєлка і Стрєлка, які більше доби літали довкола планети і повернулися живими додому. Досить сказати, що за особистим розпорядженням Микити Сергійовича Хрущова одного з щенят Стрєлки - Гармата - відправили за океан дружині американського президента Джона Кенеді Жаклін на пам'ять. Але до того, як польоти в космос були вдалі, 18 собак загинули при випробуваннях. Їх смерть не була даремною. Лише завдяки тваринам польоти в космос сталі можливі і людині.

Американці запустили в космос мавпу на ім'я Боні в 1969 році. Проте, тварина по поверненню на Землю загинула.

Щурі та миші У СРСР проводилися досліди по запуску в космос вагітних щурів (їх запліднили перед стартом). З'ясувалося, що в третини самок виникає позаматкова вагітність, зародок не імплантується в матку. Навіть якщо все йде нормально, щур втрачає до чверті ваги. А плід відстає в розвитку на 10 відсотків. Втім, після приземлення на спеціальному раціоні щур йде на поправку. Несолодко в космосі і щурам-самцям, хоча жодними турботами цих особин не обтяжували. Вага семенників у самців знижується, концентрація сперматозоїдів падає. Інтерес до розрад навіть у самих велелюбних самців зникає. Термін від підсадки самця до самки до запліднення збільшується в порівнянні із земним в 3 рази. Через тиждень перебування в невагомості (це і для людини термін адаптації) самці освоюються і «як з ланцюга зриваются».

Підготував-Калугін Іван Учень 11-го класу