Презентація на тему:
Що вивчає астрономія

Що вивчає астрономія? Роботу виконала Учениця 41 групи Моцна Марина

План уроку: Предмет астрономії Коротка історія астрономії Наша космічна адреса Основні розділи астрономії

Предмет астрономії

Назва астрономія походить з грецької мови (astron — зоря, nomos — закон), тобто це наука, яка вивчає закони зір Зоря – масивне гаряче космічне тіло, яке випромінює світло і має всередині джерело енергії Планета – холодне космічне тіло, що обертається навколо зорі і світиться її відбитими променями.

Зараз відомо, що у Всесвіті крім зір існує ще багато інших космічних тіл та систем: планет (рис.), астероїдів, комет, галактик, туманностей та ін. Тому в наш час астрономи вивчають усі матеріальні об'єкти, які знаходяться у космічному просторі, та їх взаємодію між собою.

Сучасна астрономія стала фундаментальною наукою, де використовуються різноманітні методи дослідження Всесвіту. Астрономи не тільки збирають інформацію про далекі світи, вивчаючи випромінювання, яке надходить з космосу до поверхні Землі, але й проводять експерименти на інших планетах.

Коротка історія астрономії

3 давніх-давен небо вражало уяву людей своєю загадковістю, але багато століть воно залишалося для них недосяжним, а тому священним. Фантазія людей населила небо могутніми істотами — богами, які керують світом і навіть вирішують долю кожної людини. Вночі примарне сяйво зір зачаровувало людей, тому вигадка прадавніх астрономів об'єднала окремі зорі у фігури людей і тварин — так з'явились назви сузір'їв.

Потім були помічені світила, що рухаються серед зір, — їх назвали планетами (з грец. — блукаюча зоря). Перші спроби пояснити таємничі небесні явища були зроблені в стародавньому Єгипті ще 4000 років тому.

Єгипетські жерці склали перші карти зоряного неба, дали назви планетам (рис.).

Великий давньогрецький філософ і математик Піфагор у VI ст. до н. є. висунув ідею, що Земля має форму кулі й «висить» у просторі, ні на що не спираючись. Астроном Гіппарх у II ст. до н. є. визначив відстань від Землі до Місяця.

Давньогрецький філософ Клавдій Птолемей (рис. 1.4) у II ст. н. є. створив геоцентричну систему світу, в якій Земля знаходиться у центрі.

Землю у просторі оточують 8 сфер, на яких розташовані Місяць, Сонце та 5 відомих у ті часи планет: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер і Сатурн (рис. 1.6). На 8-й сфері знаходяться зорі, які з'єднані між собою та обертаються навколо Землі як єдине ціле.

У XVI ст. польський священик Микола Коперник (рис. 1.5) запропонував геліоцентричну систему світу, в якій у центрі знаходиться Сонце, а Земля і всі планети обертаються навколо нього по колових орбітах (рис. 1.7).

У 1609 р. італійський астроном Галілео Галілей (рис. 1.8) використав телескоп для спостереження за небесними світилами.

XVIII ст. в історії астрономії пов'язане з іменем англійського ученого Ісаака Ньютона (рис. 1.9), який від крив закон всесвітнього тяжіння. Заслуга Ісаака Ньютона полягає у тому, що він довів космічний характер сили тяжіння, або гравітації, — та сама сила, яка діє на яблуко при його падінні на Землю, притягує також Місяць, що обертається навколо Землі. Сила тяжіння керує рухом зір і галактик, а також впливає на еволюцію цілого Всесвіту.

У XIX ст. почався новий етап у вивченні космосу, коли німецький фізик Йозеф Фраунгофер у 1814 р. відкрив лінії поглинання у спектрі Сонця — фраунгоферові лінії , потім лінії поглинання були виявлені у спектрах інших зір. За допомогою спектрів астрономи визначають хімічний склад, температуру і навіть швидкість руху космічних тіл.

У XX ст. відкриття фізиком-теоретиком Альбертом Ейнштейном теорії відносності допомогло астрономам збагнути дивне червоне зміщення ліній поглинання у спектрах галактик, що було відкрите американським астрономом Едвіном Габблом у 1929 р.

Пізніше вчені довели, що галактики розлітаються, і, таким чином, було створено теорію еволюції Всесвіту від його зародження до сучасності.

4 жовтня 1957 р. почалась ера космонавтики. У цей день у Радянському Союзі було запущено у космос перший у світі штучний супутник Землі (рис. 1.11), у створенні якого брали участь українські вчені, інженери та робітники. Сьогодні у космосі літають тисячі автоматичних станцій, які досліджують не тільки навколоземний простір, але й літають до інших планет Сонячної системи

Наша космічна адреса.

Ми живемо на Землі — одній із дев'яти планет, що входять у склад Сонячної системи. Ці планети рухаються по своїх орбітах навколо Сонця. Більшість планет (крім Венери та Меркурія) мають супутники, які обертаються навколо своєї планети, супроводжуючи її на орбіті.

Відносно Сонця планети знаходяться у такій послідовності: найближча — Меркурій, за ним — Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон.

Відстані у космічному просторі такі великі, що вимірювати їх у мільйонах кілометрів незручно. Тому астрономи вибрали одиницями вимірювання світловий рік та астрономічну одиницю. Астрономічна одиниця (а.о.) – середня відстань від Землі до Сонця. 1 а.о. ≈ 150 · 106 км Світловий рік (св. рік) – відстань, що долає світло за 1 рік. 1 св. рік ≈ 10 13 км

Неозброєним оком на небі можна побачити близько 6000 зір, які утворюють 88 сузір'їв. Насправді зір набагато більше, але від далеких світил надходить так мало світла, що їх можна спостерігати тільки в телескоп. Великі скупчення зір, що утримуються силою тяжіння, називають галактиками. У Всесвіті знаходяться мільярди галактик, серед яких розміщується й наша Галактика — Молочний, або Чумацький Шлях, яка утворює на нічному небі сріблясту смугу.

Наша космічна адреса

У Всесвіті зареєстровано близько 10 мільярдів галактик. Якщо у кожній галактиці налічується 1011 зір, то загальна кількість зір у Всесвіті сягає фантастичної цифри 1021 . Це астрономічне число з 21 нулем уявити собі важко, тому можна порадити таке порівняння. Якщо розділити всі зорі у Всесвіті на кількість людей на Землі, то кожний з нас був би володарем однієї галактики. Тобто на одного мешканця Землі у космосі припадає приблизно 200 000 000 000 зір.

Основні розділи астрономії.

Сучасна астрономія — фундаментальна фізико-математична наука, розвиток якої безпосередньо пов'язаний з науково-технічним прогресом. Астрономія поділяється на окремі галузі, в яких використовуються властиві лише їм методи дослідження і типи інструментів.

Астрономія Небесна механіка Космонавтика Астрофізика Космологія