Презентація на тему:
"Планети земної групи"

Підготувала: учениця 11-Б класу Іщенко Інна Проект на тему: “Планети земної групи”

План проекту Вступ Розділ І Меркурій 1.1. Походження Меркурія 1.2. Поверхня найменшої планети Сонячної системи. Кратери 1.3. Геологія і внутрішня будова 1.4. Магнітне поле 1.5. Дослідження планети Розділ ІІ Венера 2.1. Атмосфера планети 2.2. Рельєф і внутрішня будова 2.3. Дослідження Венери Розділ IІІ Марс 3.1. Орбітальні та фізичні характеристики 3.2. Атмосфера і клімат «червоної планети» 3.3. Рельєф планети 3.4. Дослідження Марса. Висновок Список використаних джерел

Вступ Серед численних небесних світил, що вивчаються сучасною астрономією, особливе місце займають планети. Актуальність теми мого проекту полягає в тому, що за допомогою набутих знань про дану групу планет, в майбутньому відбудеться застосування інформації про дані планети Сонячної системи на уроках із астрономії та розширення знань про планети нашої Галактики. Нині дослідження планет земної групи має комплексний характер і привертає увагу не лише астрономів, а й спеціалістів інших профілів: геологів, геофізиків, топографів, радіо-інженерів та ін. У відповідності з метою були сформульовані завдання проекту: Описати орбітальні характеристики планет. Розглянути особливості атмосфери та клімату кожної з даних планет. Порівняти зовнішні та внутрішні будови Меркурія, Венери та Марса. Охарактеризувати дослідження планет земної групи.

Меркурій — найближча до Сонця велика планета  Сонячної системи. Меркурій Природних супутників у планети не виявлено. Меркурій є найменшою планетою Сонячної системи.  Площа поверхні Меркурія в 6,8 разів, а об'єм — у 17,8 разів менший, ніж у Землі. Маса Меркурія дорівнює 3,31·1023 кг.

Рух планети Меркурій рухається навколо Сонця на середній відстані 57910000 км . Середня швидкість руху планети по орбіті - 48 км /с. Відстань від Меркурія до Землі змінюється в межах від 82 до 217 млн км . На Меркурії не існує таких пір року , як на Землі . Також виявилося, що меркуріанські зоряні доби рівні 58 земних діб, тобто 2/з меркуріанського року

Будова Меркурія Планета має велике рідке ядро , що є джерелом магнітного поля . Ядро Меркурія складає 60 % від усього обсягу планети. Температура на поверхні Меркурія коливається від від -180 до +430 ° C. За своїми фізичними характеристиками Меркурій нагадує Місяць. Атмосфера планети дуже розріджена. Поверхня Меркурія сильно кратерірованна. Густо засіяні кратерами ділянки є більш давніми, а менш густо засіяні - більш молодими.

Дослідження планети Перше телескопічне спостережен- ня Меркурія було зроблено Галілео Галілеєм на початку XVII століття. Труднощі, які супрово- джували спостереження Мер- курія,призвели до того , що він довший час був вивчений гірше інших планет. До телескопічних методів його вивчення в XX ст. до- далися радіоастрономічні , радіолокаційні методи і дослідження за допомогою космічних апаратів. З усіх планет , видних неозброєним оком, тільки Меркурій ніколи не мав власного штучного супутника.

Венера Венера - друга внутрішня планета Сонячної системи з періодом обертання в 225 земних діб . Названа іменем Венери, богині любові з римського пантеону. Венера - третій за яскравістю об'єкт на небі Землі після Сонця і Місяця . Оскільки ця планета спостерігається ввечері після заходу сонця,українці її назвали “Зоря вечірня”. У цієї планети відсутні сезони року - один день схожий на інший, має однакову тривалість і однакову погоду.

Атмосфера Атмосферу на Венері відкрив російський учений М. В. Ломоносов 6 червня 1761 року. Атмосфера Венери складається в основному вуглекислого газу (96% ) і азоту (майже 4 %). Водяна пара і кисень містяться в ній у невеликій кількості. Атмосфера Венери простягається до висоти 250 км. У атмосфері даної планети, блискавки б'ють в два рази частіше , ніж у земній . Це явище отримало назву «електричний дракон Венери» Температура становить 475 ° C

Рельєф і внутрішня будова Венери Тверда мантія Тверда кора Ядро Значна частина поверхні геологічно молода. 90% поверхні планети покрито застиглою лавою . На Венері є 3 оболонки . Перша - кора товщиною приблизно 16 км . Далі - мантія ,що простягається на глибину порядку 3300 км до кордону з залізним ядром , маса якого становить близько чверті всієї маси планети.

Дослідження планети У 1610 р. Галілео Галілей за допомогою телескопічних спостережень вивчав зміну фаз у Венери. Перші відомості про поверхню планети було отримано з Землі в 30-х роках XX ст. за допомогою радіотелескопів. Але саме запуск штучних спутників, дозволили вивчати Венеру з ближчих відстаней. Починаючи з 1965 р. на Венеру було надіслано серію космічних станцій «Венера», які «крок за кроком» наближалися до поверхні планети. 1975 рік став новим етапом у наукових космічних дослідженнях. Уперше з планети було передано телевізійні зображення.

Марс Марс - четверта за віддаленістю від Сонця і сьома по розмірах планета Сонячної системи; маса планети складає 10,7 % від маси Землі. У Марса є два природних супутника - Фобос і Деймос. Середня відстань від Марса до Сонця складає 228 млн км, період обертання навколо Сонця дорівнює 687 земних діб . Рік на Марсі триває 687 земних днів. Швидкість руху Марса приблизно 24 км/с, причому планета обертається в тому ж напрямку, що і Земля - проти годинникової стрілки. Фобос Деймос

Атмосфера і клімат За даними НАСА, атмосфера Марса складається на 95,32 % з вуглекислого газу; також в ній міститься 2,7 % азоту , 1,6 % аргону. Атмосфера дуже розріджена. Температура на планеті коливається від -153 ° C на полюсі взимку і до більш +20 ° C на екваторі опівдні. Середня температура становить -50 ° C . Клімат носить сезонний характер. Клімат Північної півкулі відрізняється від клімату Південної півкулі . Гравітація на Марсі майже в 3 рази менше земної. Тобто, прогулюючись по цій планеті, ви могли б здійснювати стрибки в три рази вище, ніж на Землі.

Рельєф Космічні апарати, що побували на Марсі, підтвердили наявність води у вигляді великих запасів під поверхнею і у вигляді льоду на поверхні. Марс являє собою величезну червону пустелю. Глибокі каньйони Марса прориті вітрами. На поверхні підносяться вулкани і простягаються ударні кратери. Загалом на Марсі знайдено більше 70 згаслих вулканів.

Дослідження Марса Дослідження Марса почалося давно , ще 3,5 тисячі років тому , в Давньому Єгипті. У 1659 році Франческо Фонтана , розглядаючи Марс в телескоп , зробив перший малюнок планети. Саме вченими кінця XIX - середині XX століття були закладені основи ареографіі і складені перші докладні карти поверхні Марса В середині XIX століття наштовхнули дослідників на думку , що світлі плями на Марсі є сушею , а темні , відповідно - водою , далі був зроблений висновок про гіпотетичний наявності тієї чи іншої форми життя на планеті.

Висновок Отже, планети земної групи відрізняються від планет-гігантів меншими розмірами і, відповідно, меншою масою. Ці планети рухаються у середині пояса малих планет. Планети близькі за такими фізичними характеристиками, як густина, розміри, хімічний склад, але при цьому кожна планета має свої особливості.

Список використаних джерел: Гребеніков Є. А., Рябов Ю. А. Пошуки і відкриття планет. - М.: Наука, 1975. - 216 ст. - 65 000 прим. Ксанфомаліті Л. В. Невідомий Меркурій / / Світ науки. - 2008. - № 2. Інтернет ресурси http://www.npblog.com.ua/index.php/astronomiya/planeta-merkurij-povna-sjurpriziv.html http://uk.wikipedia.org/wiki/Меркурій Інтернет ресурс http://uk.wikipedia.org/wiki/Венера Бронштен В. А. Планета Марс. - М.: Наука, 1977. Інтернет ресурс http://ru.wikipedia.org/wiki/Марс

Дякую за увагу!