Презентація на тему:
Дослідження планет – гігантів та їх супутників. Проекти “ Кассіні” й “Гюйгенс”

Дослідження планет – гігантів та їх супутників. Проекти “ Кассіні” й “Гюйгенс” Підготувала: Бубель Вікторія 11-а клас Запорізької гімназії № 31 2011-2012 н.р.

Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун представляють юпітерову групу планет, або групу планет-гігантів.

Планети - гіганти Планети - гіганти мають невелику щільність, короткий період добового обертання і, отже, значне стискання біля полюсів; їх видимі поверхні добре відображають, або,інакше кажучи, розсіюють сонячні промені. Вже досить давно встановили, що атмосфери планет-гігантів складаються з метану, аміаку, водню, гелію.

Особливості У всіх планет-гігантів обертання навколо осі досить швидке, а густина мала. Внаслідок цього вони значно стиснуті. Усі планети-гіганти оточені потужними, великих розмірів атмосферами. Оскільки планети-гіганти дуже віддалені від Сонця, їх тем пература (принаймні над їхніми хмарами) дуже низька: на Юпітері —145 °С, на Сатурні —180 °С, на Урані й Нептуні ще нижча. Атмосфери планет-гігантів містять переважно молекулярний водень, а також метан СН4 і багато гелію, а в атмосфері Юпітера і Сатурна виявлено ще й аміак NН3.

Для планет-гігантів характерна наявність не тільки великої кількості супутників, а й кілець.

Цілком природно, що серед планет-гігантів найкраще вивчені два найближчі до нас - Юпітер і Сатурн. Юпі тер — п'ята і найбільша планета Сонячної системи: більш ніж у два рази важча, ніж всі інші планети разом узяті і майже в 318 разів важча за Землю. Відстань Юпітера від Сонця змінюється, середня відстань 5,203 а. о. (778 млн. км). Відстань між Юпітером і Землею коливається від 588 до 967 млн. км. Видима зоряна величина коливається від -2,94m до -1,6m. Поряд з Сатурном, Ураном і Нептуном Юпітер класифікується як газовий гігант.

Атмосфера Атмосфера Юпітера воднево-гелієва (за обсягом співвідношення цих газів складають 89% водню і 11% гелію). Уся видима поверхня Юпітера — щільні хмари, розташовані на висоті близько 1000 км над «поверхнею», де газоподібний стан змінюється на рідкий і утворює численні шари жовто-коричневих, червоних і блакитнуватих відтінків. Температура зовнішнього хмарного покриву складає −133° С. На кордонах поясів і зон спостерігається сильна турбулентність, що приводить до утворення численних вихрових структур. Найвідомішим таким утворенням є Велика червона пляма, що спостерігається на поверхні Юпітера протягом останніх 300 років.

Юпітер має щонайменше 66 супутників, найбільші з яких — Іо, Європа, Ганімед і Каллісто — були відкриті Галілео Галілеєм у 1610 році. Дослідження Юпітера проводяться за допомогою наземних і орбітальних телескопів, з 1970-х років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів НАСА: «Піонери»,«Вояджери», «Галілео» та інші.

Каллісто Каллісто на 50% складається з водяного льоду.

Кільця Космічний апарат «Вояджер 1» у березні 1979 м уперше сфотографував систему слабких кілець. Кільця Юпітера темні (альбедо(відбивна здатність) — 0,05). і, імовірно, складаються з дуже невеликих твердих часток метеорної природи. Частки кілець Юпітера, швидше за все, не залишаються в них довго. Невеликі супутники Метис і Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець, — очевидні джерела таких поповнень. З Землі кільця Юпітера можуть бути помічені при спостереженні тільки в ІЧ-діапазоні.

Кільце Гімалії

Сатурн Сату рн — шоста планета від сонця і друга за розмірами планета в Сонячній системі після Юпітера. Кваліфікується Сатурн як газовий гігант. Сатурн був названий в честь римського бога землеробства. Символ Сатурна — серп (Юнікод: ♄). В основному Сатурн складається з водню, з домішками гелію и слідами води, метану, аміаку і важких елементів. Внутрішня область представляє собою невелике ядро із заліза, нікелю та льоду.

Супутники Крупні супутники — Мімас, Енцелад, Тефія, Діона, Рея, Титан и Япет — були відкриті до 1789 , та по сьогодні залишаються основними цілями дослідженнь.

Система кілець Сатурна або виникла внаслідок руйнування супутника планети, що колись існував (наприклад, при його зіткненні з іншими супутником чи астероїдом), або є залишком тієї речовини, з якої в далекому минулому утворилися супутники Сатурна і яка через припливну дію планети не змогла «зібратися» в окремі супутники.

“Кассіні” У теперішній час на орбіті Сатурна знаходится автоматична міжпланетна станція «Кассіні», яка була запущена в 1997 році і досягла системи Сатурна у 2004, в задачі котрої входить вивчення структури кілець, а також динамикі атмосфери і магнітосфери Сатурна.

«Кассіні-Гюйгенс» У 1997 р. до Сатурну була запущена АМС «Кассіні-Гюйгенс», котра після 7 років польоту 1 .07.2004 г. Досягнула системи Сатурна й вийшла на орбіту планети.

Основними задачами цієї міссії, разрахованій спочатку на 4 роки, було вивчення структури і динаміки кілець і супутників, а також вивчення динаміки атмосфери і магнітосферы Сатурна і детальне ивчення найкрупнішого супутника планети — Титана Потім спеціальный європейский зонд «Гюйгенс» відділився від аппарату і на парашюті 14.01.2005 року спустився на поверхю Титана. Спуск заняв 2 години 28 хвилин. Під час спуску «Гюйгенс» брав проби атмосфери. Згідно інтерпретації даних з зонда «Гюйгенс», верхня частина хмар складається з метанового льоду, а нижня — з рідкого метану і азоту.